Проект «До рук попросилася глина»

Актуальність проекту.

Нині, як ніколи відбувається відродження національного виховання. У відновлення системи цінностей українського народу значну роль відіграє - мистецтво. Формуючи національну свідомість дошкільнят, маємо прилучати їх до духовної культури українського народу, відкриваючи їм красу та багатство мистецтва. Народне мистецтво – це унікальний світ духовної цінності, де втілена енергія народу. Українське народне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та закордоном, і в наш час зростає його художньо-культурна цінність. Не може бути історії без обліку цінностей, створених предками. Проходять роки. Стаються зміни в політиці, ідеології, побутовому житті. Ми дуже багато втрачаємо здобутків нашої культури, фольклору, звичаїв, обрядів. Чимало їх до нас не дійшло, але чимало «затемнилося», змінилося. На сучасному етапі виникає потреба зберегти і примножити історичну спадщину, відродити традиції та звичаї, оскільки сьогодні ще існує джерельна база, але існує й загроза її втратити. Патріотичні почуття не з’являються самі по собі, це результат довготривалого виховного.

Ми вважаємо, що саме гончарство, як впливу один з видів декоративно-прикладного мистецтва, визначає народну культуру і може стати сьогодні засобом національного відродження. Гончарне мистецтво є одним з факторів художнього розвитку особистості. За допомогою творчої діяльності відбувається збагачення душі дитини, прищеплюється любов до Батьківщини, збереження й передача національних традицій.

Глина вважається чудовим матеріалом для передачі емоцій і переживань людини, а сам процес - цілющим. З глиною кожен легко може стати майстром. Вона дає можливість отримувати як тактильні, так і кінестетичні відчуття.

Процес вимішування глини носить терапевтичний характер. Роботу з глиною використовують в психотерапії та в корекційній роботі педагогів. Працюючи з дітьми, які мають порушення мовлення, звернули увагу на те, що діти приходять до корекційних груп, не маючи чуттєвого досвіду, погано розвинуті не тільки сенсорні здібності, а й дрібна моторика: діти не знають колір, форму, якості предмета, багато дітей насилу справляються з запропонованим завданням (на ліпленні, малюванні), або ж зовсім не можуть виконати його без допомоги вихователя. Тим самим, вони відмовляються від улюблених, іншими дітьми, ліплення та аплікації, не встигають на заняттях. Ми на власному досвіді переконалися, що сучасні діти не володіють рухами руки в обсязі, який відповідає їхньому віку. Так як, на жаль, ми, дорослі, бажаючи полегшити собі життя і заощадити час, самі того не помічаючи, позбавляємо можливості дитини більше працювати руками. Ще років двадцять тому, дорослим, а разом з ними і дітям, доводилося виконувати більшу частину домашніх справ руками: прати і віджимати білизну, в'язати, вишивати, штопати, чистити і вибивати килими і т. д. Зараз же куди простіше і швидше використовувати відповідну побутову машину, щоб випрати, зв'язати, почистити, тощо.

І зараз, в умовах сьогодення, коли більшість сімей стурбовані рішенням проблем «економічного «виживання», не кожен сучасний батько може знайти час для того, щоб дочекатися, поки дитина самостійно зашнурує черевики або застебне всі ґудзики на куртці або сорочці. Тому батькам простіше купити замість черевиків з шнурками - черевики на липучках, замість сорочки - футболку або толстовку, а замість куртки на ґудзиках - куртку на блискавці або на тих же липучках. В результаті з життя дитини максимально виключаються дрібні рухи пальцями. Василь Сухомлинський писав, що «истоки способностей и дарований детей – на кончиках их пальцев. Чем больше уверенности в движениях детской руки, тем тоньше взаимодействие руки с орудием труда, сложнее движения, ярче творческая стихия детского разума. А чем больше мастерства в детской руке, тем ребёнок умнее…».

Таким чином, технологізація сучасного життя створює дефіцит сенсорного досвіду дітей, заміщаючи його візуальними і віртуальними образами. Переважна частина сучасних батьків перекладає відповідальність за розвиток своєї дитини на соціальні інститути, а саме дошкільний навчальний заклад та школу.Тому ми прийняли рішення залучити батьків до активної співпраці у проекті.

Мета проекту:

Освітня: розшити життєву компетентність дітей шляхомознайомлення, збагачення та систематизації уявлення про гончарство як вид ремесла; розкрити історію виникнення гончарства, посуду з глини; про оздоблення виробів та їх різноманітні форми; розширити знання про українське декоративне-ужиткове мистецтво (опішнянське, косівське).

Розвивальна: розвивати творчу уяву, навички логічного мислення під час виконання проблемних завдань; моторику рук під час виконання практичних дій (малювання, ліплення, дослідницької діяльності).Закріпити технічні навички роботи з глиною.

Виховна: виховувати уміння у дітей самостійно відгукуватись на рукотворні предмети якими користувалися в давнину, помічати їх самобутність, оригінальність. Виховувати позитивне ставлення до однолітків у колективній діяльності. Викликати захоплення від проведення спільних заходів діти-дорослі. Навчити бачити красу в усьому, що виготовили вмілі руки майстрів.

Завдання за освітніми лініями Базового компоненту.

Особистість дитини. Формувати та закріплювати вміння: дотримуватися правил етикету щодо перебування суспільних місцях, зокрема на фарфоровій фабриці під час проведення екскурсій.

Дитина у сенсорно-пізнавальному просторі. Поглибити знання про історичне минуле, а саме збагатити знання дітей про старовинний український посуд, про рукотворні предмети, якими користувались у давнину та про сучасний керамічний посуд. Розвивати інтерес до довкілля, зокрема національного мистецтва; кмітливість, допитливість. Формувати вміння сприймати предмети, об’єкти, знаходити нове, радіти зі своїм відкриттям.

Дитина у соціумі. Вчити вихованців пишатися своєю Батьківщиною. Формувати усвідомлення, що: кожна країна має свою культуру, звичаї, мову. Виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу, його історії, до творчості народних майстрів.

Дитина у світі культури. Познайоми дітей з професією гончар, з гончарством, одним з видів декоративно-прикладного мистецтва.Продовжувати вчитисприймати мистецтво та усвідомлювати його як результат творчої діяльності людини; виявляти емоції та почуття від побачених мистецьких творів.Підтримувати бажання пишатися виробами, які створено на Україні. Виховувати уміння у дітей самостійно відгукуватись на рукотворні предмети, якими користувалися в давнину, помічати їх самобутність, оригінальність. Викликати захоплення від проведення спільних свят; радість від розглядання українських глиняних виробів, прагнення милуватися ними. Учити дітей умінню бачити самобутність, оригінальність українського вбрання, формувати в дітей бачення помічати красу традиційного українського життя.

Дитина у природному довкіллі. Формувати та закріплювати уявлення про глину, її властивості, значення для людей, її стани, відчуття на дотик, її застосування.

Гра дитини. Розвивати інтерес до виконання спільних завдань. Виховувати дружелюбність, комунікабельність, уміння радіти колективним діям, іграм.

Мовлення дитини. Формувати бажання свідомо спілкуватися українською мовою, учити цінувати красу рідного слова. Збагачувати словник відповідно до теми проекту. Учити добирати влучні слова до ситуації мовлення. Називати ознаки, якості, властивості глини. Знайомити дітей з тематичними літературно – художніми творами, учити засвоювати та розуміти їх образний зміст. Застосовувати форми етикету, форми звернення до дорослих та дітей.

Характеристика проекту:

за метою проектної діяльності: творчо-пізнавальний

за кількістю учасників: колективний

за тривалістю: короткотривалий, 5 днів.

за характером контактів: в межах групи та родини .

База реалізації: дошкільний навчальний заклад ( ясла-садок) комбінованого типу № 175 «Оленка» - 3 групи дітей старшого віку

Етапи реалізації проекту:

1. Підготовчий

2. Діяльнісно-продуктивний

3. Презентаційний.

І етап- підготовчий.

Опис діяльності педагогів у рамках проекту.

1. Вибір теми, постановка мети, визначення актуальності, значимості, обґрунтування проекту.
2. Складання плану проекту.
3. Висування ідей щодо можливих способів реалізації завдань і досягнення мети.
4. Підготовка теоретичного і практичного, наглядно-ілюстративного матеріалу в рамках проекту.
5. Розробка конспектів, інтелектуальної карти (змістовне наповнення проекту), дидактичних ігор, добір дослідів для проведення експериментальної діяльності, мовленнєвих ігор, тощо.
6. Проведено моніторинг щодо визначення уявлень дітей про промисли та ремесла України (гончарство) . В бесіді приймали учать 34 дитини. Результати бесід з дітьми показав, що 29 % дітей мають уявлення про корисні копалини; 8/ знають що таке глина; На питання, як людина використовує глину відповіли 79%. 88 % дітей відповіли, що знають з глини можна ліпити. 44% знають що глина та вода «дружать». 91% дітей відповіли що з глини можна виліпити посуд. 67% знають – про професію гончар. 47 % відповіли, що знають що таке гончарство. 22% дітей знають предмети вжитку з глини, які використовувались у давнину. 32 % виявляє інтерес до промислів та ремесел України.
7. Добір глиняних виробів та іграшок щодо розгляду та знайомства.
8. Опрацювання інтернет-ресурсів, методичної літератури, присвяченої гончарству; глині; косівській та опішнянській кераміці, щодо використання кінезіологічних вправ у корекційній роботі з дітьми, які мають вади мовлення, тощо.
9. Добір літературно - художнього матеріалу для дітей.
10. Проведення батьківських зборів щодо ознайомлення батьків з проектом та їх значення та участь у проекті.
11. Визначити план заходів в рамках проекту.
12. Визначення форм роботи з батьками.
13. Добір кінезіологічних вправ щодо корекційної роботи з дітьми, які мають порушення мовлення.
14. Змістовно поповнено осередок «Пошуково-дослідницької діяльності» обладнанням з даної теми відповідним до кількості дітей.

ІІ етап-діяльнісно-продуктивний.

Робота з дітьми:

1. Знакомство з гончарством, як народним промислом (форми роботи: інформаційна розповідь, полілог, відео-хвилинки, перегляд ілюстрацій, презентацій).

2. Експериментальна діяльність. Знайомство з видами, властивостями глини та розгляд глиняних виробів (форми роботи: експериментальна діяльність дітей, презентація, відео –хвилинки, літературний матеріал).

3. Дидактичні ігри «Що зайве?», «Знайди пари?», «Розрізні картинки», інтерактивна гра «Майстерня гончара », « Відкриваємо майстерню»

4. Зустріч з запорізьким гончаром Леонідом Клименко.

5. Екскурсія до Запорізької фарфорової фабрики.

6. Заняття з художньо-продуктивної діяльності ( малювання)

7. Заняття з художньо-продуктивної діяльності (ліплення)

8. Читання художніх творів ( казки, загадки, приказки, прислів’я, міфи, легенди)

9. Музична ровага «Ярмарок».

10. Сюжетно-рольові ігри «Майстерня ремісника», «У музеї», «Магазин глиняних сувенірів».

Робота з батьками:

1. Консультація для батьків на тему «Знайомство з народними ремеслами», «Кінезіологія - гімнастика мозку», «Роль батьків у пошуково-дослідницької активності дитини»

2. Відео - загадки батькам від дітей «Гончарство, як народне мистецтво»

3. Школа батьківства. Мастер-класс для батьків «Іграшка власноруч» .

4. Інформаційно-пізнавальний ютуб - канал «Дошколярик».

Спільна діяльність.

1. Відвідування Запорізької фабрики фарфору.

2. Музична розвага «Ярмарок».

3. Участь у зборі експонатів у міні-музеї.

ІІІ етап- презентаційний

1. Оформлення виставки дитячих робіт «Наші умільці».
2. Створення міні-музеїв «Глиняних виробів», «Глиняного посуду».
3. Картотека дослідів з глиною.
4. Картотека кінезіологічних вправ для корекційної роботи з дітьми.
5. Картотека дидактичних ігор .

Очікуваний результат:

для дітей: збагатити знання і уявлення дітей про народні ремесла, зокрема гончарство; професією –гончар; про косівську та опішнянську керамику; про старовинні предмети вжитку (горщик, глечик, куманець, кухоль, макітра, барильце) та їх призначення; про глину, її властивості, як об’єкта неживої природи; отримання задоволення від своєї роботи; набуття практичних навичок роботи з глиною; прищеплювати любов до Батьківщини, до її історії, до творчості народних майстрів.

для педагогів: підвищити професійну компетентність педагогів з даної теми, поповнити предметно-розвиваюче середовище, а саме оформити міні-музеї з даної теми та осередок «Пошуково-досліднийької діяльності»; оптимізувати роботу у відносинах з батьками.

для батьків: залучити до освітнього процесу (співпраця з педагогами, набуття досвіду щодо роботи з глиною).

Отримані результати.

Отже, реалізуючи проект, всі учасники мали можливість долучитися до прекрасного, а саме до виробів народного мистецтва, отримати задоволення від спілкування з майстрами; розкрити власні здібності, показати всім свою індивідуальність, долучитися до реальної творчої діяльності, виразити себе, власне «Я» та самореалізуватися. Діти працювали, як дослідники, творці. В ході експериментальної діяльності вони набули навички самостійного обстежування предметів неживої природи, робити певні висновки, оволоділи технічними навичками в роботі з глиною. Мають певні уявлення про те, що з глини раніше будували будинки, виготовляли посуд, нині використовують у побуті та медицині; особливості косівської та опішнянської кераміки, особливості кожного розпису.

Сукупність творчих дій забезпечувало постійне й безперервне підвищення пізнавального й особистісного рівня розвитку, як дітей так і дорослих, забезпечувалорозвиток якостей, здібностей та умінь, дало можливість. Все це вкрай сприятливо позначилося на розвиток нового щаблю у відносинах з батьками.

Література:

1. Базовий компонент дошкільної освіти
2. Кисіль Н.В. «Проект освітньої роботи з дітьми старшого дошкільного віку» «Основа», 2016.
3. Рижова Г.П. « Ігри з водою і піском» // Обруч, 1997. - № 2.
4. Тугушєва Г.П., Чистякова О.В. «Гра-експериментування для дітей старшого дошкільного віку»// Дошкільна педагогіка, 2001. - № 1.
5. Дибіна О.В,. Рахманова Н. П,. Щетиніна В.В. «Незвідане поруч: цікаві досліди та експерименти для дошкільнят» /Текст/ -М: ТЦ «Сфера», 2005.
6. Інтернет ресурси.

Коментарi